Того, хто не знає Житомира, здивує, коли ми скажемо, що не маємо книгарні. Одна є, але найособливішим чином споряджена з властивою нам байдужістю, в якій книжок мало, вони дорогі, а про купівлю їх допитуватися немає потреби. Новинки прибувають до неї, коли вже добре постаріють, а ціни такі фантастичні, що мало хто відважиться її купити. Ця книгарня є для нас, як і більша частина крамниць, загадкою, бо здається, що її власник не тільки не дбає про збільшення збуту, але й навіть намагається від нього відбитися, надмірно підвищуючи ціни і вражаючи покупців справді негречним обходженням.

Причому запас книгарні в цілому не відповідає потребам міста, і ніхто до неї не заходить, хіба що притиснутий крайньою необхідністю. Ціни, не рахуючи 50 процентів зиску, вищі від звичних каталогових. Маленький, другий торжок має жид-палітурник, що за старим звичаєм поєднує два покликання: оправника і купця книг, але тут заледве кілька сот томиків виявляється на полицях, вельми засиджених мухами. Ті, хто бажає читати та мати нові книжки, змушені добувати їх у близькому Києві або діставати від інших книгарів з Варшави чи навіть з провінції, оскільки Дубно, Луцьк і маленькі містечка в цьому плані забезпечені краще ніж Житомир.

Це уривок з нарису про Житомир був написаний у 1859 році у Львові Юзефом Крашевським. Що змінилось у нашому місті за 150 років? Чи залишилась в нас потреба читати? Розкажіть хто, де і як купує книжки?

За матеріалами http://www.ptnz.org.ua

Copyright © 2007-2009 “Интересный Житомир”
При использовании материалов с данного блога, следует спросить разрешения у автора. Сделать это можно через форму обратной связи.