Перші повідомлення про пожежну охорону Житомира з’являються в архівних документах 1873 року. У статті ” О пожарной части в Житомире” (газета “Волынские губернские ведомости” N 25 від 28 березня 1873 року) згадується, що 30 червня 1872 року Волинським губернатором був виданий циркуляр “Об устройстве правильно организованных общественных пожарных команд”, що дає підстави вважати датою створення пожежної охорони Житомира 1872 рік. В цій же статті пишеться, що на даний час (тобто у 1873 р.) пожежний обоз в Житомирі знаходиться при двох поліцейських частинах. Він перебуває у віданні брандмейстера, при 52-х пожежних службовцях, укомплектованих із місцевих військ (до 1876 року формування пожежної команди проводилось за рахунок непридатних для стройової служби чоловіків, згодом - із вільнонайманих людей).

Утримання у такому вигляді пожежного обозу обходилось місту щорічно в 9380 крб., що складало біля 1/2 усього міського прибутку, якого по місту Житомиру тільки до 30 000 крб. Затрати на пожежний обоз розподілялися таким чином: заробітна плата брандмейстера - 207 крб., із надбавками для пожежних службовців - 1026 крб., на продукти виділялося - 1240 крб., на обмундирування - 2236 крб., на фуражі для 44 коней - 3964крб., а решта 706 крб. - для ремонтних та інших потреб.

Наприкінці 70-х років 19 століття на озброєнні Житомирської пожежної команди було 46 коней, 16 рукавів, 7 труб, 6 драбин, 14 діжок, 30 відер, 12 багрів, 38 сокир. В архівних документах про влаштування пожежної частини в містах Волинської губернії за 1877-1881 рр. ми знаходимо дані про існування пожежної команди в Новоград-Волинському повіті та необхідних підручних засобів пожежегасіння у м. Овручі (без наявності брандмейстера, робочих, коней та грошового утримання).

Життя житомирських пожежників було надзвичайно важким. Заробітна платня становила 12 крб. Трудовий день починався в 5 годин ранку і тривав 15-16 годин. Змінного одягу не було і часто, повернувшись з пожежі в мокрому одязі, вогнеборці знову виїжджали гасити вогонь. Жили пожежники в переповненій сирій казармі, в антисанітарних умовах. Тільки один раз на тиждень їм дозволялось відлучитись на 3 години з території команди, щоб помитись в бані.

Так, наприклад, Житомирській поліцмейстер своїм проханням від 19 квітня 1883 р. писав голові страхового товариства його імператорської Величності князю Львову:

“Милостивый государь!

Принимая на себя заботу упорядочить Житомирскую пожарную команду, довести до возможности борьбу с большими пожарами и входя в положение служащих в онной и в состояние городских финансов, я прихожу к убеждению, что в данном случае на помощь городу должны прийти страховые общества, интересы которых часто с опасностью для жизни охраняют служащие пожарной команды. Для существующего штата платят по 12 руб. в месяц каждому, платить больше и дать им одежду город не может. Отсюда является вопрос, как можно устроить свою жизнь, хотя бы при казарменном положении на 12 рублей. Пожарный служитель и разбитый, и в этой самой одежде, голодный, ожидает новой тревоги, так как должен быть готов явится на зов и вступить в борьбу с огнем для пользы другого. Иметь другую смену одежды, иметь горячую пищу и чай на получаемые 12 руб. буквально не возможно. Такое крайне неприглядное положение служащих невольно наводит на мысль, , кто же пойдет на такую работу? Само собой разумеется, здоровый работник и знающий хотя бы какое-нибудь ремесло не пойдет, поневоле приходится довольствоваться людьми недостаточно развитыми не только физически, но и умственно.
Надеюсь, что Вы, милостивый государь, войдете в положение служащих в пожарной команде, согласитесь с моими доводами и, сознавая всю пользу для страховых обществ от организации пожарных команд людьми способными и сходатайствуете от управления уполномочившего Вас страхового общества пособие на улучшение быта служащих в Житомирской пожарной команде.

С почтением имею честь быть Вашим, милостивый государь, покорным слугою.”

За найменшу провину жорстоко карали: по 12 годин доводилося нести вахту на каланчі з ранцем за плечима вагою 12-16 кг. Пожежники виконували різноманітні брудні роботи: чистили вулиці від сміття та снігу, виловлювали бродячих собак та кішок, прибирали у дворі губернатора, збирали трупи.

Найбільша пожежа в Житомирській області трапилася в 1881 році. За 15 хв. в цирку м.Бердичева загинув 301 чоловік. Більшість пожеж у Волинській губернії, центром якої був Житомир, виникала внаслідок густої забудови міст і сіл виключно з легкозаймистих будівельних матеріалів. Найменше загорання будинку з дерева, покритого соломою, миттєво перекидалось на сусідню солом’яну стріху.В 1888 році в Житомирському повіті було зареєстровано 26 пожеж у міській та 132 пожежі у сільській місцевості, якими знищено відповідно 17 та 445 побудов. Збитки склали: у містах - 240 805 крб., селах - 452 901 крб.

В 1889 році в м. Житомирі формується два пожежних відділення із вільнонайманих робітників. Перше відділення знаходилось на базі розформованих полкових команд ( до 1895 р.). В 1895 році було закінчено будівництво приміщення пожежного депо по вул. Базарній (нині вул. 1-го травня, 33-г). Будівля - дерев’яна, одноповерхова зі спостережливою вежею. Друге пожежне відділення було розташоване між вул. Єлларіонівською (вул.Котовського) і Пташиним базаром (вул. Театральна). В 1924 р. в зв’язку з непридатністю будівлі друге відділення влилось в перше по вул. Базарній.

У 1906 році створюється добровільна пожежна команда, яка розташовувалась на Мальованці. На базі цієї команди в 1926 році було організовано другу пожежну команду м.Житомира (на цьому місці нині знаходиться головне управління МНС України в Житомирській області, та добровільне пожежне товариство)

За матеріалами сайту http://www.udpo.iorta.com

Читайте також: “Жареные” факты