Первая перепись Житомира

Найперший перепис у Житомирі було проведено ще далекого 1873 року. Цікаво, що подібний захід планувалося здійснити одночасно і в Києві, але через пасивність місцевих жителів і нерозпорядливість властей, його було проведено лише через півроку. Таким чином, наше місто можна вважати одним з піонерів перепису населення в Україні.
Про те, що цікавить сучасних статистиків, науковців та політиків, ми дізнаємось свого часу, коли обробку даних буде завершено. Про коло ж інтересів науковців та дані, отримані від першого перепису, проведеного на Житомирщині 1873 року, можемо поговорити вже сьогодні. Звіт перепису просто вражає, здається, не було питань, яких би не торкнулись статистики. Висвітлимо деякі з них.

Адміністративно Житомир кінця ХІХ століття поділявся на 3 частини та 12 кварталів.
В день перепису - 18 грудня 1873 року, в місті проживало 43047 мешканців, з них 21154 чоловіків та 21893 жінок. У звіті секретар статкомітету Волинської губернії В.П Рогге зазначив, що жителів виявилось більше, ніж вважалось раніше за офіційними даними. Розподіл за статтю також виявився непередбаченим : якщо раніше нараховували більше чоловіків, то тепер була перевага жінок – “на сто чоловіків припадає 103 жінки.” Винятком були євреї: “ на сто чоловіків припадає 111 жінок”.
Найбільший та багатосторонній матеріал, зібраний під час перепису вміщує розділ про розподіл жителів за родом занять. Населення було поділене на дві категорії: виробників та осіб, які проживають при них. Ще поділ проводився за професіями на групи: ремісники – 22,59%, торговці – 17,95%, службовці – 10,19%, заняті вихованням та навчанням – 1,89%, землероби – 1,28%, заняті при Богослужінні – 1%, заняті наданням допомоги під час хвороби – 0,61%, заняті мистецтвом – 0,44%, техніки – 0,23%, і т. п. (при чому, в кожній з 17 груп виробників набагато менше, ніж тих, що живуть при них). Вбогих у місті було 40 чоловіків та 62 жінки (тепер ми називаємо їх бомжами або просто жебраками) , але й вони давали засоби для існування 32 особам. Загалом же на кожного виробника припадало по 1,25 тих, що жили за їх рахунок. Забезпеченість населення майже межувала з бідністю, причину якої секретар вбачає в перевазі єврейського населення, в якому домінує пролетаріат. Пов’язана з матеріальним становищем і грамотність житомирян. Майже 2\3 не вміли читати й писати, з них 4\5 – євреї. Найбільш грамотними були лютерани (за віросповіданням) та дворяни (за станом).
До революції статистики не приділяли уваги національності, а розподіл проводився за віросповіданням: іудеї – 44,84%, православні – 32,53%, римо-католики – 18,94%, старообрядці – 2,42%, лютерани – 0,92%.
За свідченням В.П. Рогге, перевага євреїв була провідною рисою Житомира кінця ХІХ століття, і це позначалось на сімейних, суспільних та економічних аспектах життя міста.
Перепис фіксував не лише демографічну статистику, а й кількість споруд міста. Всіх будинків налічувалось 7415, з них житлових – 3758.
Найвизначнішими спорудами у місті на той час вважалися : 2 гімназії (чоловіча та жіноча), церкви: православних – 7, католицьких – 2, лютеранська – 1, синагог єврейських – 4, 29 молитовних шкіл, 5 аптек , 4 типографії, 5 фотографій (мались на увазі фотоательє).
Цікаво, що першу позицію утримували “питейные заведения” - теперішні кав’ярні, бари, ресторани… - які і зараз витісняють помалу всі інші заклади для розваг житомирян. На час перепису їх було 104. Другими за кількістю, а отже, за важливістю, виступають заїжджі будинки – 63. Магазинів налічувалось 15, готелів – 8.
Як виявив перепис, ситуація з водопостачанням була в нашому місті не на найкращому рівні. Про це свідчить те, що колодязів виявлено всього 553. порівнюючи їх чисельність з кількістю будинків та кількістю населення, бачимо, що доводиться по одному колодязю на 13,40 будинків та на 77,84 жителів. Щоправда, цю ситуацію дещо поліпшували 13 озер, 8 копанок, 11 ставків, 5 джерел і навіть один басейн.
На перепис було затрачено відносно малу суму грошей – 311 руб., хоча зібрано багатий матеріал. Цьому успіхові акція завдячує передусім волонтерам, які без оплати праці взяли на себе обов’язки переписувачів, з них найбільш сумлінними були офіцери та вихованці гімназії.

Сотрудник архива Житомирской области
Хвостова Л.